The Fate of All

[ashadow]

Натхненна грою "The Conquerors" від SPI, The Fate of All є оперативно-тактичним моделюванням, що охоплює перші чотири роки кампанії під проводом Александра Македонського проти імперії Ахеменідів, якою правив Дарій ІІІ.

Остаточна мета - дати реалістичне уявлення про античну війну, без дивних салатів з божественних втручань, віщувань та гомерівських двобоїв. Зрештою, гравці виявлять, що проблеми, з якими вони зіткнулися, були подібні до тих, з якими стикалися в епоху Наполеона або громадянської війни в Америці.

Фішки будуть розміром 5/8″, кожна з яких представлятиме формування, від македонської фаланги Taxis (приблизно 1500 воїнів) до кіннотного Ile (200 - 300 кінних воїнів). Також представлені полководці та морські сили, що будуть визначальними чинниками досягнення остаточної перемоги.

Македонські, грецькі та перські загони

Правила зосереджені на проблемах формування, постачання та морального духу армії: необхідні полководці, армії повинні бути збалансовано сформовані, інакше вони будуть просуватися повільно, кіннота повинна використовуватися для збору фуражу, рейдів та розвідки, моральний дух повинен підтримуватися вагомими військовими досягненнями або подаяння.

Полководці обох сторін, морські судна та інше

Політичні аспекти також є ключовими чинниками: такі дії, як грабежі та мародерство, матимуть негативний вплив на підтримку місцевого правлячого класу та населення, й обидві сторони будуть змушені використовувати гроші або погрози, щоб повернути її. Та на останок, але не менш важливими є зрада, повстання та сумнівні союзників, що також стане проблемою.

Зразки карток долі

Чотири мапи охоплюють Грецію, частину Балкан, Анатолію, Єгипет та Близький Схід аж до Вавилону. Масштаб - 30 км на гекс з раундами у місяць.

Мапи розроблені з використанням останніх археологічних досліджень та знахідок, але, незважаючи на багатовікові дослідження, деякі речі досі відомі лише в загальних рисах: наприклад, протяжність та маршрут Царської дороги Персії, розташування кількох важливих міст та чіткий маршрут армії Александра. У цих випадках використовується правило "найбільш прийнятної версії".

Зразки мап

Битви можна проводити використовуючи стратегічний бій, доволі реалістичний, але більш швидкий, або в повній мірі використовувати тактичні правила та мапу - ймовірно, найкращий вибір для вирішальної битви.

Під час розробки були використані усі класичні джерела та декілька сучасних досліджень, присвячених військовій тематиці. Зокрема, "Анабазис Александра" Арріана був обраний як основне та найнадійніше класичне джерело з двох причин: Арріан базував більшу частину свого твору на нині втраченому описі кампанії Птолемеєм, і він сам був військовим командиром, а отже, мав краще розуміння проблем та важливих обставин військової кампанії.

Складові

• 4х матові пластифіковані мапи розміром 90×60 см, охоплюють Грецію, Анатолію та Близький Схід.
• 1х мапа для битви
• 1200+ 5/8" матових пластифікованих фішок
• 20 карток долі
• Брошура з правилами (повнокольорова)
• Брошура зі сценаріями та нотатками дизайнера (повнокольорова)
• Брошура Strategikon, містить приклади та поради для полководців
• 2х буклети з таблицями та схемами
• 4x аркуші з ігровою інформацією для гравців
• 2x 10-гранні ігрові кістки
• 10x зіп-пакетів

Особливості гри

• 30 км на гекс, раунд у один місяць
• Загони представляють різні формування, від фаланги до колісниць
• Порядок бою та полководці, засновані на першоджерелах та найновіших історичних дослідженнях
• Реалістичні проблеми постачання з реалістичними таі, можливо, жорстокими рішеннями
• Кінна розвідка, фуражування та набіги
• Пересування у відповідь, нелегкі відступи та жахливі шляхи
• Вашими першими проблеми зранку є виснаження та моральний дух армії
• Війна на морі
• Сатрапії, податки та хабарі
• Повстання, зрада та навіть гірше
• П'ять сценаріїв різноманітної складності

Сценарії

Гнів Ахілла
Чотири вирішальні роки кампанії Александра, 334 рік до н.е.

Навесні 334 року до н.е. Александр нарешті готовий втілити у життя те, що планував його батько Філіпп II: повномасштабне вторгнення до імперії Ахеменідів. На чолі армії македонських ветеранів, войовничих фракійських племен та потенційно ненадійних грецьких союзників Александр швидко рухається до Геллеспонта.

Далеко при своєму дворі у Персеполі Дарій ІІІ не бачить реальних причин для занепокоєння: минулого року сатрапи Анатолії вже розгромили македонську передову гвардію, використавши лише частину сил, наявних у розпорядженні імперії. Більше того, молодий та імпульсивний македонський цар, очевидно, завжди перебуває на передовій, очолюючи кавалерію. Вбити його під час одного з його недолугих нападів буде достатньо, щоб занурити Македонію в хаос.

Можливо, Великий Цар має рацію. А може, гнів нового Ахілла буде чутний аж до Вавилону.

Знову десять тисяч
Підготовча експедиція Парменіона до Анатолії, 336 р. до н.е.

Навесні 336 року до н.е., остаточно придушивши відкриті заворушення та повстання в Греції, Філіпп II Македонський втілює в життя свій найсміливіший задум: Вторгнення в імперію Ахеменідів.

Початкова фаза плану передбачала панування над східними берегами Егейського моря, створюючи безпечну логістичну базу для подальшого просування до Центральної Анатолії. З цією метою Парменіону, одному з найздібніших македонських полководців, доручили армію з 9 000 піхотинців та 1 000 кіннотників.

З перської сторони, великий цар Артаксеркс IV є молодою маріонеткою в руках могутнього візира Багоаса, та обидва занадто зайняті придворними інтригами, щоб турбуватися про незначну війну на околицях імперії. Егейським сатрапам доведеться подбати про власний захист.

Боги, як завжди, сміються над планами смертних. За півроку Філіпа вб'є один з його охоронців, Артаксеркс та Багоас програють традиційне придворне змагання отруйників, а справи в Егейському морі ускладняться.

Все йде до цього
Фінальна сутичка між Александром та Дарієм, 331 рік до н.е.

331 рік до н.е., коли два титани зіткнулися на гобелені завоювань та амбіцій, закарбувався у сувоях часу як епоха війни, що визначила долю імперій та відлуння якої лунатимуть вічність.

Александр, незламна сила, що живиться вогнем македонської могутності, стикається з новою, грізною армією, зібраною Дарієм ІІІ. Вражаюча чисельність та, здавалося б, необмежені можливості Перської імперії врівноважуються македонським досвідом та лідерством, і це робить можливим усе.

Яким би не був результат, це зіткнення буде резонувати протягом століть та залишить незгладимий вплив на світ.

Вставай, Елладо!
Грецьке повстання після смерті Александра, 323 р. до н.е.

Коли влітку 323 року до н.е. до Греції доходить звістка про смерть Александра, афіняни бачать свою довгоочікувану нагоду покінчити з македонським пануванням та відновити своє становище однієї з домінуючих держав у Східному Середземномор'ї.

Леосфен, відомий та шанований генерал, призначається верховним головнокомандувачем. Протягом попередніх місяців він вже непомітно завербував 8000 найманців, що служили під проводом Александра в Азії, які тепер посилені 6000 афінянами, 2000 додатковими найманцями та 7000 воїнами з інших грецьких міст-держав. Очікується, що до новоствореного альянсу приєднається ще більше сил, як тільки новини з Вавилону будуть остаточно підтверджені.

З македонської сторони, величезна імперія, створена Александром, пережила його лише на кілька днів, оскільки його сподвижники розділили її між собою та перебувають на межі громадянської війни. Тим не менш, загроза існуванню македонської влади не може бути проігнорована та може змусити її залишити свої амбіції осторонь, принаймні, на деякий час.

Зруйновані зв'язки
Перша війна діадохів, 320 р. до н.е.

У 320 році до н.е. більшість внутрішніх повстань, спричинених передчасною смертю Александра та подальшим розпадом його імперії, було придушено, тож діадохи нарешті готові спрямувати усю свою силу на досягнення спільної мети: вбивство один одного.

Поки Пердікка намагається звести рахунки з Птоломеєм, коаліція, сформована Кратером, Антіпатером та Антігоном, готується до вторгнення в Анатолію, сподіваючись підірвати домінуюче становище Пердікки та забезпечити підтримку Птоломею, поки не стало занадто пізно.

Оборону Анатолії доручають Евмену, колишньому секретарю Александра, якого завдяки його здібностям підвищили до звання генерала. Пердикка також доручає Неоптолему, здібному офіцеру, але з репутацією баламута, діяти під проводом Евмена.

Коли Кратер та його союзники просуваються до Анатолії суходолом та морем, фракцію Пердікки вражає низка дезертирів: Неоптолем, адмірал флоту Клейт Білий, сатрап Лідії Менандр та сатрап Карії Асандр переходять на бік Кратера.

Це лише початок кривавої війни, яка забере життя більшості її дійових осіб.

Ціна та наявність

Ціна ще не визначена... але так, слава коштує недешево.

Якщо Зевс буде до нас прихильний, ми будемо готові битися зі східними варварами в першому місяці 2024 року.
Надішліть вотивну табличку на info@TRLGames.com, щоб зарезервувати собі місце у лавах фаланги Кліта Чорного!


[ Посилання на первинну публікацію - trlgames.com/the-fate-of-all ]

[haupt]

Каунтери дуже прикольно виглядають, проте цікаво, чи будуть на мапі нормально читатися.

[KHV]

Відчуваю неймовірну потребу у цій грі.

[ashadow]

The Fate of All – перші три місяці анабазису

Ваш смиренний писарчук пропонує вам розповідь про перші три місяці походу Александра на землі східних варварів. Сподіваюся, моя проза віддасть належне героїчним вчинкам та дивним подіям, свідком яких я був, й догодить як богам, так і цареві.

У цьому звіті використано стандартний текст для описових розділів та текст чорним по сірому для історичних нотаток та коментарів до правил. У цій сесії плей-тесту я максимально дотримувався історичних подій, щоб перевірити правила на основі реальних, задокументованих фактів. Тому не дивуйтеся, якщо деякі рішення або дії будуть не зовсім розумними. Також, будь ласка, зверніть увагу, що я намагатимусь звести пояснення правил до мінімуму, щоб залишити більше місця для розповіді.

Детальний опис майбутньої гри The Fate of All ви можете знайти за цим посиланням... Та не забудьте зарезервувати своє місце у фаланзі Пердіккі, надіславши вотивну табличку на адресу info@TRLGames.com!

Квітень, 334 р. до н.е. (3 рік від 111 Олімпіади)

Перси, ймовірно, попереджені шпигунами про вторгнення, що наближалося, вже мобілізували сили з анатолійських сатрапій: Лідії, Елладської Фрігії, Великої Фрігії, Пафлагонії, Карії та Каппадокії. Великий цар також починає рух з Персеполя до Вавилону, але він впевнений, що армії його сатрапів буде більш ніж достатньо, щоб зупинити молодого, зухвалого македонського царя. Зрештою, вони вже розгромили передову гвардію Парменіона, використовуючи лише частину наявних сил.

Армії сатрапів починають збиратися в Кизикосі, пропонуючи багато провіанту з фуражу та реквізицій у місті. Також, про всяк випадок готовий повністю завантажений обоз, а невеликий загін піхоти залишається в Галікарнасі, щоб використовувати його як гарнізон та експедиційні сили, коли зібраний флот досягне Егейського моря.

Навесні 334 року до н.е. анатолійські сатрапи майже два роки воювали з 10-тисячною експедицією на чолі з Парменіоном, розбивши її з меншим військом у битві при Магнезії та повернувши собі більшу частину території, спочатку захопленої греками. Внаслідок чого вони, ймовірно, були цілком впевнені у своїх шансах швидко зупинити Александра.

Також вони дарують 4 таланти спартанському цареві Агісу ІІІ, щоб допомогти йому побачити переваги перської дружби та підтримки. Лакедемоняни – остання незалежна військова сила в Греції, і вони можуть спробувати відновити свою роль в еллінському світі, якщо побачать можливість. Дарунок прийнято.

У 332 - 331 роках до н.е., після тривалих перемовин з перськими посланцями, Агіс ІІІ нарешті мобілізував спартанську армію та оголосив війну Македонії, в той самий час у македонській провінції Фракія спалахнуло повстання. Обидва повстання були нетривалими, оскільки македонський регент Антипатр використав гроші, отримані від Александра, щоб "укласти мир" з фракійськими повстанцями, посилити свою армію та завдати спартанцям рішучої поразки в битві при Мегалополі. Незважаючи на таке завершення, можливість спартанського та фракійського повстань є потужним засобом утримання македонської фракції у неврівноваженому стані.

Початок пересування персів до Егейського моря, квітень 334 р. до н.е.

У Східному Середземномор'ї перський флот під командуванням Автофрадата та Пнітагора починає збиратися в портах Тірос, Арадос та Тарсус. Небезпечне відкрите море між Кіпром та континентом перетинається без ускладнень. На борт підіймаються й гопліти найманців та вздовж запланованого шляху флоту починають збиратися припаси.

Не рахуючи вартості будівництва, флот трирем вимагав величезної кількості їжі та грошей, особливо при активному використанні у морській кампанії. Трірема мала щонайменше 170 веслярів плюс додатковий екіпаж та морських піхотинців, таким чином, загальна чисельність відносно невеликого флоту зі 100 трирем сягала 20 000 чоловік, й всі вони потребували харчування, відповідного до їхніх фізично важких справ. Оскільки "життя на суші", вочевидь, не було можливим, їжу, воду й усе інше доводилося купувати в дружніх портах та зберігати на борту.
Щоб дати уявлення про вплив флоту на військовий бюджет – Александр був змушений розпустити досить невеликий македонський флот вже через кілька місяців кампанії, щоб уникнути фінансового краху.

Початок перського просування у Східному Середземномор'ї

Тим часом Александр починає своє просування. Час має вирішальне значення з двох причин: йому відчайдушно бракує грошей, тож потрібно якомога швидше забезпечити доходи від егейських сатрапій, а перехід до Азії має бути завершений до прибуття в Егейське море потужного перського флоту.

Як хтось сказав, для ведення війни потрібні три речі: гроші, гроші й ще раз гроші. Згідно з Плутархом, Александр мав лише 60 талантів у своїй військовій скрині, коли прийшов до Азії. Точна вага й вартість одного таланту варіювалася, але в будь-якому випадку 60 талантів практично означає бути розореним, враховуючи, що той же Плутарх повідомляє нам, що Буцефал, вірний бойовий кінь Александра, був куплений за ціною 13 талантів.

Вкрай неймовірно, навіть для такого сміливого та самовпевненого полководця, як Александр, що Македонія розпочала кампанію проти Персії з військовою скринею, що дорівнювала кишеньковим грошам, тому початкова македонська казна була збільшена. Тим не менш, рішення Александра розпустити флот після захоплення Галікарнасу доводить, що він мав серйозні проблеми з грошима, яких, можливо, вистачило б лише на кілька місяців. Македонська фракція повинна обмежити витрати до мінімуму та якнайшвидше отримати контроль над деякими багатими перськими сатрапіями, щоб не залишитися взагалі без грошей.

Невеликий македонський флот має два завдання: Допомогти армії у переправі Геллеспонтом та доставити необхідні припаси до місця з'єднання армії з експедиційними силами Парменіона. З цією метою деякі флотилії використовуються для відкриття морського шляху з Амфіполя до Сестоса, в той час як основна частина флоту під командуванням Амфотера рухається до Сестоса, щоб переправити армію.

Основна македонська армія розділиться на три окремі колони під командуванням Александра, Антігона та Ніканора, кожна з яких налічуватиме приблизно 15 000 чоловік й не матиме обозу; це дозволить кожній колоні рухатися швидше й забезпечуватися окремо, максимально використовуючи їжу, зібрану під час фуражування (також відомого як "життя з землі") та мінімізуючи витрати на реквізиції продовольства в містах вздовж маршруту. Далі кожна колона перетне Геллеспонт у Сестосі та зустрінеться з двома іншими в Абідосі, де на неї чекатимуть залишки експедиційного загону Парменіона.

Третя армія з 11 000 чоловік під командуванням Антипатра залишається в Македонії, на випадок несподіванок чи перського набігу.

Постачання завжди було однією з головних проблем для армії в будь-який період історії і Стародавня Греція не є винятком: Заготовка фуражу, реквізиції, склади постачання, морські перевезення та пограбування – все це використовувалося для збору необхідної кількості їжі, води та фуражу, й складнощі зростали в геометричній прогресії зі збільшенням чисельності армії. До того ж, ворожа кіннота може перервати або звести нанівець заготівлю фуражу, а взимку лише найродючіші регіони здатні утримувати навіть невелику армію.

Початок македонського походу в Азію


< далі буде . . . >

[ Посилання на первинну публікацію - trlgames.com/2023/10/11/the-fate-of-all-the-anabasis-of-the-first-three-months ]

[ashadow]

The Fate of All – перші три місяці анабазису /продовження/

Травень, 334 р. до н.е. (3 рік від 111 Олімпіади)

Перш за все, слід зазначити, що перський двір, за наказом Великого царя, переїхав до Вавилону. Крім того, здається, що в перських військах відбулися зміни в моральному дусі, оскільки як прості солдати, так і високопоставлені вельможі запитують, чому обранець Агура Мазда особисто не очолює могутню армію проти зухвалих греків.

Великий цар не міг не мати свого двору та величезної кількості грошей при собі або в найближчій царській резиденції, оскільки вони були важливими інструментами для поширення влади та контролю над підданими та ворогами. На жаль для Дарія, це призвело до жахливих наслідків, коли після поразки персів при Іссі македонці захопили частину царської сім'ї та величезну кількість золота й срібла в перському таборі та в царському палаці в Дамаску.

Цього місяця значна сума в 4 таланти була надіслана царю Спарти Агісу ІІІ. Дари для Спарти – це вже помітна сума навіть для багатої перської скарбниці, але вони приносять бажаний результат. Спартанці переконані, що їхній час може незабаром повернутися, і вони лише чекають згоди Великого царя, щоб вступити у боротьбу.

Ігровий талант еквівалентний 50 евбейським талантам. Один евбейський талант дорівнював приблизно 26 кг срібла, що приблизно дорівнює 21 000 доларів США.

Перська армія нарешті зібрана біля річки Гранік. Сатрапи розраховують на свою перевагу в кінноті, щоб взяти гору, як це сталося при Магнезії кількома роками раніше. Поки армія збирається, а дні минають, необхідну кількість їжі, води та фуражу вже неможливо зібрати у виснаженій сільській місцевості, й додаткові запаси доводиться реквізувати (та оплачувати) у найближчих містах, або ж брати з резервів обозу.

Просування персів до Егейського моря, травень 334 р. до н.е.

Тим часом перський торгівельний флот збирає значні запаси провіанту в Тіросі та Тарсосі. Перський флот забирає провізію, додаткові війська та вирушає до Тарсосу, приєднуючись до флоту Кіпру, що вже знаходиться там.

Події у Східному Середземномор'ї, травень 334 р. до н.е.

Александр, впевнений у собі, як ніколи, розділяє свою армію на дві частини: основну армію під своїм проводом, що налічує 22 000 піхотинців та 6 000 кіннотників, та другу армію чисельністю близько 5 000 піхотинців та 500 кіннотників на чолі з Антигоном. Далі Александр вирушає на схід та атакує персів на річці Гранік.

Перші македонські пересування, травень 334 р. до н.е.

Наслідки битви можна вирішити, використовуючи правила стратегічного бою або правила та мапу тактичного бою. Стратегічний бій – це швидко й доволі реалістично, а ось тактичний бій дозволяє повною мірою оцінити бійню великої, вирішальної битви. Зрозуміло, що в даному випадку ми обрали тактичний бій.
Як я писав раніше, ми максимально дотримуємося історичних рішень. Це означає, що перси будуть використовувати свій історичний – гм-м – "план" для битви на річці Гранік, практично забезпечуючи собі впевнену поразку, якщо тільки їм не вдасться вбити Александра.

Сатрапам повідомили, що молодий македонський цар, імпульсивний і до безтями хоробрий, особисто очолить атаку важкої кінноти. Маючи в своєму розпорядженні 16 000 кінноти, 14 000 піхоти та 6 000 найманих піхотинців, вони розраховуючи на чисельну перевагу своєї кінноти планують розбити ворожі формування на річці, ізолювати Александра та вбити його на місці. Отже, перси розгортають війська наступним чином:

• Застрільщики та загони кінноти розгортаються в першій лінії перед Гранікою. Вони посилатимуть дощ зі стріл та списів на безладні ворожі війська, що переправлятимуться через річку, і добиватимуть у рукопашному бою тих, хто виживе.
• Легка піхота розгорнута на другій лінії, про всяк випадок.
• Найманим гоплітам не можна довіряти та й взагалі вони не потрібні, просто тримаємо їх в тилу.

Арсит буде найкращим перським командиром на лівому фланзі. Мемнон займе центр і також буде діяти як загальний командир (можливо, це не історично, але давайте дамо персам принаймні шанс). Омар буде командувати правим флангом.

Македонці будуть використовувати своє традиційне, перевірене в боях розташування, зліва направо:

• Кіннота грецьких союзників.
• Гопліти грецьких союзників, з загонами застрільщиків попереду, де це можливо.
• Шість таксів фаланги, в зімкнутому шикуванні (приблизно 1 метр на людину, найбільший вражаючий вплив).
• Три такси гіпаспістів.
• Сім ескадронів важкої кінноти – гетайрів (дружина).
• Сім ескадронів фессалійської важкої кінноти (в історичній битві вони насправді були зліва, моя помилка).
• Продроми (легка кіннота) та застрільщики.

Парменіон командуватиме лівим флангом, а Менандр - центром. Александр особисто очолить кінноту правого флангу, та, звісно, він буде головнокомандувачем.

Битва при Граніку, початкове розташування

Кожен гекс на мапі тактичного бою має достатньо місця для двох підрозділів. Під час цієї битви я часто використовував додатковий простір для кращої видимості важливих маркерів або підрозділів, тому не хвилюйтеся, якщо деякі гекси виглядають трохи безладно: це не так під час самої гри .

< далі буде . . . >

[ Посилання на первинну публікацію - trlgames.com/2023/10/11/the-fate-of-all-the-anabasis-of-the-first-three-months ]

[ashadow]

The Fate of All – перші три місяці анабазису /продовження/

Битва починається. Переправа через річку призведе до виснаження македонців, але ще важливіше, що їхня важка кіннота не зможе атакувати під час переправи.

Поки перси ведуть вичікувальну гру, піші загони під командуванням Парменіона та дев'ять тисяч фалангістів під командуванням Менандра починають переправу через річку, зустрінуті дощем списів та камінь з пращів ворожих застрільщиків та легкої кінноти. Переправа через річку та супротивник спричиняють значний розлад у лавах фаланги, але незважаючи на це, македонці зближуються та вступають у рукопашний бій з легкими ворожими загонами. Кілька перських загонів починають тікати, і в запалі бою такса Пердікаса опиняється одна посеред ворожих рядів, оскільки на його флангах Філіпп та Кен все ще намагаються переправитися річкою.

Македонська фаланга переправляється річкою

Мітробузан намагається використати вразливу позицію Пердікаса та особисто веде тисячу карійської середньої кінноти у фланг фаланги в надії прорвати її.

Перська кіннота атакує з флангу

Оскільки битва в центрі все ще не вирішена, Ніканор наказує фракійським пельтастам кидати списи в перську кінноту, що атакує Кена. Перси зазнають поразки, що дає Кену невеличкий перепочинок, але Ніфат негайно наказує вірменській легкій піхоті наступати, закриваючи таким чином пролом у перській лінії.

На правому фланзі македонців Калас наказує агріанам та македонським лучникам атакувати списами та стрілами кілікійську легку кінноту на протилежному березі. Після короткої перестрілки кілікійці боягузливо тікають, залишаючи лівий фланг персів відкритим.

Скориставшись нагодою, Філота відправляє гінців повідомити Александра та після отримання відповіді царя, наказує усій лінії кінноти на правому фланзі наступати. Понад п'ять тисяч важкої та легкої кінноти переправляються через річку і, незважаючи на значні перешкоди та деякі втрати, спричинені метальною зброєю противника, вносять хаос у лівий фланг персів.

Штурм лівого флангу персів

Александр, який все ще очолює гетайрів на правому фланзі, закликає своїх дружиників йти вперед. Надихнувшись словами та діями царя, македонці сіють ще більше хаосу у ворожих лавах.

Александр наполегливо просувається вперед

Перські командири відчайдушно намагаються зупинити та перегрупувати розгромлені війська, але все більше вояків тікають перед македонським наступом, а Калас, Філота та Александр перегруповують кінноту та починають новий штурм лівого флангу персів, розбиваючи ті кілька підрозділів, які ще намагалися утримувати лінію.

Зрештою, весь перський фронт розвалюється.

Крах персів

Якщо ви вирішили, що перси під час битви поводилися дуже нерозумно, то ви абсолютно праві. Те, що ми знаємо з історичних джерел про їхню дислокацію та дії, насправді має мало сенсу або взагалі не має сенсу, і більшість сучасних істориків намагалися знайти обґрунтування або запропонувати альтернативні сценарії, що не суперечать античним розповідям про битву.
Слід визнати, що основна ідея вбивства Александра була непоганою, але не було зроблено жодних заходів, щоб зробити це більш вірогідним або принаймні можливим. І в реальній битві, і в нашому моделюванні перси мали принаймні один шанс вбити македонського царя, але він був дуже маловірогідним.

Перси втратили на полі бою 3000 кіннотників та 5000 піхотинців, тоді як македонці втратили приблизно 2000 піхотинців та 1000 кіннотників. Але це ще не кінець: кіннота Александра переслідує ворога, що втікає, завдаючи втрат ще у 2000 кіннотників та 4000 піхотинців, а під час тривалого маршу наступних днів кількість загиблих, покинутих та дезертирів сягає 1500 кіннотників та 3000 піхотинців.

Після битви Александр вирушає до Сарди, столиці Лідії, та Ефесу. Обидва міста здаються йому і в них залишається належний македонський гарнизон, щоб гарантувати, що вони не змінять свого рішення.

Тим часом Антигон наказав збирати облоговий потяг в Абідосі, і після завершення його 10-тисячна армія рушила на Кізик та Даскілеон, столицю Елладської Фрігії. Обидва міста, побачивши грізні македонські облогові машини та почувши про нещодавню битву, здаються македонцям.

Ймовірність капітулювання міста залежить від кількох чинників: міцність його захисту, контроль над портом, що не перебуває під блокадою, наявність ворожого облогового потягу, моральний дух міської громади, вірність сатрапії. Присутність Александра також є чинником, оскільки почали поширюватися новини про його відвагу та безжалісність.

Македонське просування узбережжям Егейського моря, травень 334 р. до н.е.


< далі буде . . . >

[ Посилання на первинну публікацію - trlgames.com/2023/10/11/the-fate-of-all-the-anabasis-of-the-first-three-months ]

[ashadow]

The Fate of All – перші три місяці анабазису /завершення/

Червень, 334 р. до н.е. (3 рік від 111 Олімпіади)

У кроці подій ми повинні повідомити про передчасну та прикру смерть Спіфрідата, персидського сатрапа Лідії. Незважаючи на те, що він вижив у битві при Граніку та мав міцне здоров'я, благородний Спіфрідат був знайдений мертвим у своєму наметі одним зі своїх слуг.

Він запам'ятався тим, що під час нещодавньої битви ледь не вбив Александра. Майже.

Перське військо, все ще деморалізоване кривавою поразкою при Граніку, розділяється: більшість вцілілих прямує до Гераклеї під командуванням Мемнона, тоді як окремий загін кінноти прямує на південь до Гордіону, маючи намір здійснити набіг на македонські фуражні загони та сповільнити пересування ворога.

Перський флот на чолі з Автофрадатом та Фарнабазом прибуває до Родосу. На кораблі вантажиться невеличка армія найманої піхоти, яка може бути використана для боротьби з македонським пануванням на островах Егейського моря або для допомоги в захисті Галікарнаса.

У той же час великий цар Дарій ІІІ рушає до Нусайбіну, збираючи по дорозі ще більше війська.

На протилежному боці македонці збирають кілька транспортних суден у Сестосі та відправляють їх для доставляння продовольства та допомоги до щойно взятого під контроль порту Ефес. Решта флоту відпливає до Адрамітіона та бере порт у блокаду, щоб схилити його мешканців до прийняття найкращого варіанту дій.

Антигон з 10 000 піхотинців та облоговими машинами також прибуває під стіни Адрамітіона та вимагає здачі міста. Місцевий правитель вперто відмовляється, і греки беруть місто штурмом, що коштує армії однієї тисячі відважних піхотинців. Розлючений таким безглуздим опором, македонський полководець наказує спалити місто вщент, а тих, хто вижив, продати у неволю.

Згодом Антигон рушає до Кими, яке, на його подив, також відмовляється здаватися. Оскільки його армія вже виснажена попередньою битвою, він вирішує розташуватися табором під стінами та дати своїм військам відпочити.

Александр знову розділяє армію на дві частини: фессалійська кіннота та грецька піхота чекатимуть на Парменіона в Ефесі, в той час як Александр з основними військами швидко вирушає до Галікарнасу, намагаючись захопити місто до прибуття перського флоту.

Після прибуття до Галікарнаса Александр вирішує не просити про здачу, оскільки міцний гарнізон міста та відсутність македонських облогових машин, ймовірно, спонукали б перського командувача відмовити йому в цьому. Тому він починає штурм стін, особисто очолюючи свої війська. Після напруженої боротьби з численними втратами з обох боків місто нарешті беруть третім штурмом, під час якого гине перський полководець Оронтобат та весь гарнізон. Александр ледве стримується, щоб не розграбувати місто, оскільки воно матиме важливе значення для подальших планів.

Події в червні місяці, 334 р. до н.е.


[ Посилання на первинну публікацію - trlgames.com/2023/10/11/the-fate-of-all-the-anabasis-of-the-first-three-months ]

[haupt]

Розробник показав першу коробку.

[ashadow]

The Fate of All - розмови з Ксенофонтом

Серія відео, де поважні стратеги обговорюватимуть та пояснюватимуть правила гри The Fate of All.

Посилання

[ashadow]

Все готове, треба зібрати разом.